|
||||||||
|
від Ігоря Січовика
 |
|
Багато планет
породив наш Творець. Великих і малих, яскравих і тьмяних, близьких і далеких
– таких різних і таких не схожих одна на одну.
Не було серед
них лише такої, котру б обласкав його божий погляд. Набрав Творець пригорщу
родючих ґрунтів і голубих вод та й кинув чудодійний дар на планету, що
пролітала поблизу.
За мить та
планета ожила всіма барвами: зазеленіла травами, зашуміла деревами,
заголубіли небо та води, зависочіли гори…
Минуло
багато часу і згадав Творець, що йому треба провідати ті планети, які він
створив власною волею, вдихнувши у них життя, аби переконатися чи все він
так зробив, як замислив.
І дістав
Творець з божої скрині мішок і склав у нього весь свій скарб, який збирав
вічне життя. Чого тут лише не було: золото і срібло, діаманти і кришталь,
руда і сіль, вугілля і граніт… Всього й не злічити.
Проказавши:
“Лети, куди Бог пошле!”, він кинув свій мішок у напрямку живої планети, яку
щойно нарік Землею, бо прилетіла вона “з імли”, тобто з темряви.
Міг би той
мішок упасти туди, де розташована Африка, або ж на територію нинішньої
Америки, а міг упасти і в Азії чи на будь-які острови…
Розв’язався мішок
зі скарбом і почали висипатися з нього божі дари на планету, але найбільше їх
потрапило на слов’янську землю.
Минули тисячі
років. Якось зібрався Творець провідати нашу маленьку планету. Облетів
довкола неї. Довго милувався творінням власних рук. І схотілося йому
відпочити. І тоді побачив Творець дивовижний куточок на землі. І він
вигукнув:
– Це ж
дивокрай! Це справжній рай!
Ступив на
казкову землю, яка йому припала до душі, й нарік її Україна. Адже у її назві
містилося слово “рай”.
Ось так і
виникла українська земля, яку сам Творець хотів би мати за рай.
Шануймося,
українці!
 |
Комментариев нет:
Отправить комментарий